У заголовку цього епізоду просто неможливо вмістити всю біль ремонту сучасних камер Canon. Тут і серйозні пошкодження після незначного потрапляння вологи на плату, і надмірна любов до кастомних мікросхем, і повна неможливість дістати запчастини для компонентного ремонту. Все настільки погано, що навіть при спробі нагуглити назву несправної мікросхеми видається ЦЯ ж сторінка та ще посилання з мого ж сайту.Історія цієї камери Canon EOS R10 проста: вона була куплена на запчастини після «незначного потрапляння води», щоб полагодити й перепродати (не мною). Однак простого ремонту не вийшло, і камера потрапила до мене з діагнозом «не вмикається». Що ж, розберемо і заглибимось у схемотехніку останніх поколінь камер Canon.
Камера надійшла до мене трохи розібраною, тому демонтаж показано лише частково. Щоб зняти задню панель з дисплеєм, потрібно відкрутити усе показане нижче:
Від'єднуємо роз'єм задньої панелі перед тим, як повністю зняти частину корпусу:
Увага! Фотоапарат має вбудований спалах, а значить - накопичувальний конденсатор, потенційно заряджений до 300 В. Перш за все від'єднуємо роз'єм конденсатора від плати спалаху діелектричним інструментом, щоб уникнути ураження струмом або короткого замикання. Після цього прибираємо блок конденсаторів подалі і не чіпаємо відкриті контакти.
Щоб повністю дістатися до плати, потрібно зняти верхню панель. Гвинти показані нижче, ще один ховається глибоко в батарейному відсіку:
Від'єднуємо показані роз'єми:
Тепер головну плату можна зняти без проблем після відключення ще кількох шлейфів:
Невеликий відступ. Для цікавості я зняв затвор (без нагальної потреби цього краще не робити — матриця встановлена на пружинних юстувальних стійках, і доступ до затвора порушує налаштування). Затвор здався мені трохи дивним: попри те, що камера має кроп-матрицю, сам затвор — розміром з повнокадрові. Шторки, схоже, покривають усю площу затвора, кадрове вікно з боку об’єктива — маленьке, а з боку матриці — величезне. На лицьовій стороні не встановлені деякі елементи біля важелів шторок. Цікаво, яка в них функція, чому їх немає саме тут, і на якій моделі вони використовуються?
Але вивчення механіки не було метою. Повернемося до ремонту плати. Візуально я не виявив явних наслідків потрапляння рідини — можливо, її вже було відмито. Не знайшов і гнилих доріжок чи пошкоджених виводів. Тож припускаю, що потрапляння вологи було точковим. Фото плати до ремонту можна переглянути за посиланням: Canon EOS R10 у нашій базі.
Ремонт камер, які не вмикаються, варто починати з підключення «голої» плати до лабораторного блоку живлення. За характером споживання струму досвідчений майстер побачить багато. З очевидного: велике споживання - щось гріється; нульове споживання - шукаємо запобіжники або гнилі доріжки; постійне невелике споживання - система не може завантажитись.
Менш очевидний випадок - різкий стрибок струму з таким самим різким спадом. Це зазвичай означає коротке замикання в одній з вторинних ліній живлення, через що контролери переходять у режим захисту.
Саме такий характер споживання я й спостерігав у цій платі. Починаємо пошук короткого замикання з перевірки великих конденсаторів по всій платі. Але тут сучасні цифрові системи ускладнюють діагностику: ядра сучасних процесорів навіть у справному стані мають дуже низький опір на живильних шинах. Якщо для старих камер 10–20 Ом - норма, то тут 5-30 Ом не означають проблему. Наприклад, у відеокартах опір живлення майже не відрізняється від короткого замикання.
Але справжнє коротке замикання я таки знайшов — на одному з каналів ось цієї мікросхеми:
І тут почалися труднощі. Чіп чітко марковано як INTERSIL AR5936, але немає жодного згадування в даташитах, продажах або рекламі. На момент написання статті в Google було лише два посилання: одне на форум без рішення і нашу ж базу компонентів.
Жодні зв’язки з колегами-ремонтниками, сервісними центрами чи китайськими постачальниками не допомогли - мікросхема зустрічається виключно в нових бездзеркальних камерах Canon.
Після тривалої «відлежки» я таки здобув цю мікросхему з донора (Canon R6 Mark II), і після заміни камера ожила! Це міг би бути кінець історії, якби не масовість проблем із новими Canon.
Скориставшись робочим екземпляром, я зняв карту живлення з основних вузлів для розуміння архітектури.
В сучасних камерах кількість імпульсних джерел сягає десятків — реалізація концепції «кожному споживачеві — своє джерело». Це зменшує навантаження на доріжки плати, знижує завади та покращує енергоефективність.
На платі R10 я нарахував щонайменше 13 окремих каналів живлення, більшість з яких — на базі кастомних чипів, що не продаються вільно.
Основні з них:
- Dialog DA6101 — перший контролер живлення від батареї. Формує 3.3В, 5В, 4В. Часто першим і згоряє при встановленні батарейок-«обманок» чи перенапрузі.
- AP902A00 — ще один кастом, виробник не визначений. Живить ядра процесора (1.2В та 0.8В). При збої в DA6101 часто згорає і цей.
- INTERSIL AR5936 — герой цієї статті. Формує 0.69В, 0.8В та 1.8В. Саме лінія 0.8В була короткозамкненою.
На Dialog DA6101 є даташит для сусідньої моделі — DA6102:
Однак реальні вихідні напруги відрізняються:
Можливо, чип програмований, і налаштування йому задає процесор. У мікросхемі є OTP (одноразова програмована пам’ять), в якій можуть зберігатись не лише вихідні значення, а й I2C-адреса. Тобто навіть новий чип може не запрацювати без прошивки.
Карта напруг для AP902A00:
...і для AR5936:
Мораль? Її, мабуть, немає. Ремонт технічно успішний, але весь досвід, знання та обладнання безсилі перед банальною відсутністю запчастин.