Статті та обзори

Як часто ви замислювалися над технологією «ультразвукове очищення матриці», яка присутня майже в кожній сучасній камері? Упевнений, нечасто — адже її робота непомітна, якщо не сказати «невидима». Суть полягає в тому, що під час вимкнення камери зовнішнє скло фільтра матриці вібрує з високою частотою, струшуючи налиплий пил (у теорії). На практиці ж ця технологія аж ніяк не є панацеєю — мікроколивання скла слабко допомагають проти сильно наелектризованого пилу, липких частинок і мікрокрапель.

Одним словом, хороше ручне очищення матриці нічим не заміниш. Проте в камерах Canon справність вузла очищення матриці контролюється, і за наявності проблем фотоапарат видає настирливу помилку «ERR06». Зазвичай це навіть не привід звертатися в сервіс — автоматичне очищення можна вимкнути в меню й забути про проблему.

Та я вирішив за будь-яку ціну розібратися, що саме може зламатися в системі «пилострушувача» і як це відремонтувати. Одразу скажу — вийшло не зовсім, але певних результатів я досяг.

Піддослідний — Canon EOS RP, що видає err 06. У статті — розбирання, спроба повноцінного відновлення, кілька невдач і, зрештою, «обман» схеми фотоапарата. Як завжди — у статтю вбудовано відео з короткою добіркою моментів цього ремонту.

Камера Nikon D780 за сучасними мірками нібито безнадійно застаріла (звісно ж, ні!), але мені ще не випадало нагоди заглянути всередину. Ця модель якось загубилася серед супер популярних у минулому D750 та D850, і навіть запчастини на неї продавалися неохоче. Тому, коли мене запитали про можливість ремонту, я відповів із великим ентузіазмом.

Проблема, описана власником, теж була нетипова: камера в один не надто прекрасний день перестала робити знімки, а на натискання кнопки спуску реагувала кулеметною чергою спрацювань затвора та помилкою. Інтуїція підказала одразу: ремонт звичайним не буде, і навряд чи він пов’язаний із механічною несправністю. Так і виявилося.

У тексті нижче - розбирання, здивування, відчайдушна боротьба з корозією та роздуми на тему "пиловологозахищеності".

Часто бачу в ремонтах об'єктивів два протилежних випадки: ідеальний стан оптики, але щось заважає об’єктиву працювати (автофокус зламався, корпус розсипався і так далі), або - все наче працює, але з оптикою відбувається якийсь треш. Сьогодні - про другий випадок. Об’єктив Sony FE 24-105mm G OSS пережив повне занурення у водойму, висох і залишився функціональним (діафрагма, стабілізатор та фокус усе ще працюють), але з жахливими розводами повсюди.

Мене чекає повне розбирання, розклеювання груп лінз, масштабне чищення, відчай і печаль.

Дисклеймер: результат цього ремонту не є прийнятним для вибагливого користувача. Об’єктив, що побував у воді та отримав непоправні пошкодження лінз, вимагає або заміни їх усіх на нові, або квитка на смітник. Однак у рамках принципу "краще трохи поламана техніка високого рівня, ніж нічого" такий ремонт цілком прийнятний.

Варіації фінального продукту — це нормально. У процесі масового виробництва підвищується надійність, оптимізуються витрати (інколи, щоправда, одне серйозно заважає іншому). І інженери час від часу вносять зміни в конструкцію. Я можу одразу назвати з п’яток одиниць фототехніки, де однаковий зовнішній вигляд зовсім не гарантує внутрішньої ідентичності. Але в цьому випадку Sony перевершила всіх — під буквально одним шильдиком ховаються два різних об’єктива!

Та це був своєрідний спойлер - до цього дивного висновку я дійшов уже тоді, коли розібрав об’єктив у ремонті «до гвинтика». А до того я був цілком упевнений, що мене чекає приблизно такий самий ремонт, як у епізоді про Zeiss 50mm 1.4 ZA, адже я на власні очі бачив відео від колеги, де чітко було видно звичайний кільцевий мотор. Але - про все по порядку.

Distagon T* FE 35mm F1.4 ZA потрапив у ремонт із проблемою "не визначається камерою", хоча певні ознаки життя він подавав - діафрагма відкривалася і закривалася при підключенні до камери. Для всіх сучасних об’єктивах із повністю електронно-керованими механізмами, такими як фокус і діафрагма (справедливо не для всіх систем, але для Sony - так), під час старту проводиться самотестування всього, що може рухатися. Це: фокусування, діафрагма, стабілізатор (якщо є). Лінза фокуса стає у положення близьке до нескінченності, діафрагма повністю відкривається (а перед цим повністю закривається), лінза стабілізатора встановлюється в центральне положення. І якщо хоча б один пункт самодіагностики не пройдено - об’єктив не визначається камерою. Звучить це не надто оптимістично, адже якщо зламається фокус - користуватися об’єктивом буде неможливо навіть вручну. Але таке сучасне становище справ: виробники вирішили, що якщо прямого зв’язку між кільцем фокуса і лінзами немає, то й сенсу залишати частину функціональності при поломці теж немає.

Знаючи, що в цьому об’єктиві оптичного стабілізатора немає, а діафрагма рухається як треба, я одразу поліз до мотора фокусування (уявляючи собі, що наприклад, залип кільцевий мотор).