Статті та обзори

Варіації фінального продукту — це нормально. У процесі масового виробництва підвищується надійність, оптимізуються витрати (інколи, щоправда, одне серйозно заважає іншому). І інженери час від часу вносять зміни в конструкцію. Я можу одразу назвати з п’яток одиниць фототехніки, де однаковий зовнішній вигляд зовсім не гарантує внутрішньої ідентичності. Але в цьому випадку Sony перевершила всіх — під буквально одним шильдиком ховаються два різних об’єктива!

Та це був своєрідний спойлер - до цього дивного висновку я дійшов уже тоді, коли розібрав об’єктив у ремонті «до гвинтика». А до того я був цілком упевнений, що мене чекає приблизно такий самий ремонт, як у епізоді про Zeiss 50mm 1.4 ZA, адже я на власні очі бачив відео від колеги, де чітко було видно звичайний кільцевий мотор. Але - про все по порядку.

Distagon T* FE 35mm F1.4 ZA потрапив у ремонт із проблемою "не визначається камерою", хоча певні ознаки життя він подавав - діафрагма відкривалася і закривалася при підключенні до камери. Для всіх сучасних об’єктивах із повністю електронно-керованими механізмами, такими як фокус і діафрагма (справедливо не для всіх систем, але для Sony - так), під час старту проводиться самотестування всього, що може рухатися. Це: фокусування, діафрагма, стабілізатор (якщо є). Лінза фокуса стає у положення близьке до нескінченності, діафрагма повністю відкривається (а перед цим повністю закривається), лінза стабілізатора встановлюється в центральне положення. І якщо хоча б один пункт самодіагностики не пройдено - об’єктив не визначається камерою. Звучить це не надто оптимістично, адже якщо зламається фокус - користуватися об’єктивом буде неможливо навіть вручну. Але таке сучасне становище справ: виробники вирішили, що якщо прямого зв’язку між кільцем фокуса і лінзами немає, то й сенсу залишати частину функціональності при поломці теж немає.

Знаючи, що в цьому об’єктиві оптичного стабілізатора немає, а діафрагма рухається як треба, я одразу поліз до мотора фокусування (уявляючи собі, що наприклад, залип кільцевий мотор).

У заголовку цього епізоду просто неможливо вмістити всю біль ремонту сучасних камер Canon. Тут і серйозні пошкодження після незначного потрапляння вологи на плату, і надмірна любов до кастомних мікросхем, і повна неможливість дістати запчастини для компонентного ремонту. Все настільки погано, що навіть при спробі нагуглити назву несправної мікросхеми видається ЦЯ ж сторінка та ще посилання з мого ж сайту.Історія цієї камери Canon EOS R10 проста: вона була куплена на запчастини після «незначного потрапляння води», щоб полагодити й перепродати (не мною). Однак простого ремонту не вийшло, і камера потрапила до мене з діагнозом «не вмикається». Що ж, розберемо і заглибимось у схемотехніку останніх поколінь камер Canon.

Перше фокусне число, яке спадає на думку, коли кажуть "портретник", - це безумовно 85 мм. Якщо є зайві гроші та міцні руки - то з діафрагмою 1.4 (а то й 1.2), а для менш вимогливих фотографів - 1.8. Масові об’єктиви 85/1.8 є у всіх виробників, і, наприклад, Canon 85mm 1.8 USM - це справжня класика ремонту з зношеною оптичною лінійкою чи "глючною" діафрагмою. До Sony FE 85mm 1.8 ми дісталися вперше - і з радістю розповідаємо.

Що ж із ним не так? Попри ідеальний зовнішній стан, об’єктив не завжди визначався камерою (після встановлення з’являлося значення діафрагми, а потім зникало), і якщо об’єктив таки "бачився", то фокус на нескінченність не наводився.

Подумалося, що ремонт буде простим - і так воно й виявилось. Але розберемо повністю: всередині теж є на що глянути.

Canon 6D mark II не потребує представлення - надзвичайно популярна повнокадрова камера для ентузіастів (у минулому). Якось так сталося, що написати про її ремонт випало лише тепер - але краще пізно, ніж ніколи. Сьогоднішній пацієнт прибув із описом: «мертвий, як додо» - не знаю, що саме мав на увазі власник, але жодних ознак життя камера й справді не подавала. У цьому матеріалі: розбирання, цікаві наслідки після контакту з невідомою рідиною та несподіваний винуватець несправності.