Серед об’єктивів для системи Sony E особливо виділяються серії G Master та Zeiss (ZA).

Серія G має забезпечувати захмарну якість зображення, швидке фокусування та рекордну світлосилу, а ZA — художню картинку (?), все ж таки над оптикою працювали інженери Carl Zeiss!

Однак залишимо ці поділи на совісті маркетологів. На мою думку, нічого "чужорідного" в об’єктивах серії Zeiss немає. Це ті ж об’єктиви під систему Sony, що легко впізнаються при першому ж погляді всередину.

Але на ремонт потрапив справжній монстр — Planar T* FE 50mm F1.4 ZA. У порівнянні з іншими 50мм об’єктивами зі світлосилою 1:1.4, цей вражає насамперед вагою і габаритами.

Таких величезних «п’ятдесяток» мені ще не доводилося тримати в руках, хіба що Sigma 50mm 1.4 Art — теж важкувата.

Картинка з нього також надзвичайно хороша — надрізка вже на відкритій діафрагмі, приємне боке... Але описати його характер словами не беруся — я ж все ж таки ремонтом займаюсь, а не фотографую.

Після розбирання ж у мене буквально відвисла щелепа — настільки ретельно й дорого все тут спроєктовано.

Але повернімося до причини ремонту. Дефект нетиповий — дуже смикане, нестійке фокусування, яке часто пролітає точку максимальної різкості. У ручному режимі при найменшому обертанні кільця фокусування фокусування стрибає з краю в край. А при вимиканні мотор ще й посвистує.

Тож розбираємо й шукаємо несправність!

Надзвичайно типова поломка надзвичайно хорошого об’єктива – Sony FE 90 mm F2.8 G OSS – після удару не бачиться камерою.

У цьому об’єктиві застосована фірмова технологія фокусування – ПрямоПривідний НадЗвуковий Мотор (DDSSM, Direct Drive Super Sonic Motor), але з однією особливістю: таких моторів тут два.

По суті це ультразвуковий лінійний двигун, який уперше дебютував саме в такому вигляді ще у Minolta/Sony A100 – і там рухав матрицю. Лінза пересувається по прямому штоку за рахунок мікродеформацій, переданих пьєзокристалом. Форма імпульсів спеціально підібрана (пилообразний сигнал з різким «обривом»), щоб лінза могла рухатися в обох напрямках.

Ось у цьому й полягає проблема надійності таких моторів: вага лінзи взаємодіє з мотором, який не є суцільною частиною і доволі крихкий. Двигун може буквально розколотися – як в місці з’єднання штовхача з пьєзокерамікою, так і в самій кераміці.

Ось і цей "бойовий" екземпляр явно на ремонті після удару.

Я щиро люблю об’єктиви для бездзеркалок серії Sigma DN Art світлосилою 2.8.

Вони дають чудову картинку, мають три зручні фокусні відстані (19мм, 30мм та 60мм) і дуже компактну конструкцію. У корпусі розміром з "млинець" інженери реалізували дуже гідну оптику з відмінною різкістю та приємним малюнком.

Не менш щиро люблю цю серію і за її типові болячки — настільки типові, що трапляються трохи рідше, ніж завжди — і при цьому ремонтуються дуже просто.

Цього разу об’єктив (19мм, під систему Panasonic/Olympus micro 4/3) не подавав жодних ознак життя, окрім стороннього шуму, і при підключенні до камери видавав помилку.

З радістю розберемо його і подивимося, що ж цього разу сталося.

Nikon 28-70 2.8D : вінтажний, але вкрай актуальний об'єктив, який досі абсолютно сумісний із усіма сучасними камерами Nikon.

Об'єктив популярний, але, скажімо прямо, літній: старт продажів у 1999 році, а закінчення виробництва у 2007. Отже, сьогодні при покупці цієї лінзи ми маємо справу з 15-річним виробом у кращому випадку.

Пару відомих фактів про нього:

Повна назва Nikon ED SWM AF-S Nikkor 28-70mm 1:2.8D (IF) . ED - в об'єктиві є елементи з низькодисперсного скла, SWM - позначення ультразвукового двигуна фокусування, D - наявність ручного кільця діафрагми, а IF - внутрішнє фокусування, тобто, зовні об'єктива немає лінз, що обертаються, і немає проблем з використанням полярних фільтрів.

Маленька ремарка: саме через наявність кільця ручного вибору діафрагми цей об'єктив не сумісний з кропнутими камерами Nikon D3400, D3500, де немає важеля у відповідь на тушці. Але, загалом, важко уявити таке поєднання, все-таки 28-70 повнокадровий.

Фокусна відстань – класична та вкрай зручна для повного кадру. Діапазон 24-70 є абсолютно на всіх системах із різними значеннями діафрагм. Якщо ви звикли дивитися через видошукач кропнутого фотоапарата, то корисним буде пам'ятати, що 28-70 по куту огляду на повному кадрі еквівалентний приблизно 18-46мм, тобто той самий звичний "кит".

Проте, цінність його і у класичному фокусному відстані, і  у постійній діафрагмі 2.8 по всьому діапазоні "зуму " . Цим він підходить і для вимогливого фотографа, і відеографа.

До речі, цікавий факт: для оптичної схеми таких об'єктивів зробити постійну "дірку" без другої діафрагми неможливо. Тобто на 28 (або на 24) міліметрах об'єктив на стоп світліший: 1.8 або 2.0. При наближенні до 70мм він " темніє " до відносного отвору 2.8. Тому в конструкції цього об'єктива стоїть спеціальний важіль, що прикриває діафрагму на широкому вуглі. Саме тому всі оптичні дефекти видно на довгому кінці, тільки там об'єктив по-справжньому працює на "відкритій".

Картинка у нього гідна, хоча нам, як ремонтникам, не дуже цікаві суб'єктивні параметри на кшталт "художності боці" або "легкості картинки". Різкість у центрі кадру на відкритій досі на рівні та цілком розрішає сучасні багатомегапіксельні камери. Геометричні спотворення малі, хроматичні помітні лише на 70мм, і невеликі. Загалом треба брати! І ось тут підходимо до питання про надійність та ремонтопридатність цих об'єктивів, і тут є що розповісти.

Безпроблемних об'єктивів цієї моделі немає. До цього варто бути готовим, бо виробник щедро насипав слабких місць, які за 15 років і більше встигли вилізти. Не будемо занадто звинувачувати компанію Nikon у "саботажі", цей об'єктив і його про-побратими ровесники (80-200, 17-35, 300мм та деякі інші) стали випробувальним полігоном нової на той час технології SWM, дослівно "тихий хвильовий мотор", він же ультразвуковий двигун фокусу. Майже всі відмови припали саме на цей вузол, і наступні моделі вже не мають таких дитячих болячок.

Поділимо дефекти на дві групи: "можна брати, після ремонту попрацює " і " в жодному разі не брати, ремонт або вартовний, або неможливий ".

Дефект перший, типовий: об'єктив загалом працює, у нього вільно крутяться обидва кільця, він наводиться на різкість, але іноді, у певному положенні шкали фокусування двигун або зовсім зупиняється, або видає попискування, і щоб він поїхав, потрібно прокрутити трохи кільце фокусування. Яскравим індикатором саме цієї несправності є "відвалювання" об'єктива в цей момент (пропадання значення діафрагми на дисплеї фотоапарата та схожі ефекти), при плавному обертанні кільця ручного фокусу в певному місці шкали відчувається опір, "затик". Це найпоширеніший дефект, і найнешкідливіший. Він прямо пов'язаний зі старінням об'єктива, і загалом ремонт простий: розбирання, переукладання шлейф-плати і фіксація всіх відсохлих деталей. Середня ціна усунення цього дефекту – 30-60 доларів залежно від сервісу. Шансів на повторення дефекту майже немає.

Наступний дефект витратніший у ремонті, а проявляється так само, за різницею в зовсім дрібних нюансах. Також фокус іноді не може дотягнути до попадання, так само треба допомагати йому крутячи кільце ручного фокусування. Але при цьому не відчувається "спотикання" ручного кільця фокусу. Після розтину такого об'єктива виявляються тріщини у пластикових роликах ультразвукового двигуна. Коли всі три ролики синхронно повертаються тріщинами в один бік двигуна вже не вистачає сил провернути шкалу, потрібно допомагати руками. Ремонт вдвічі дорожчий, приблизно від 60-80 доларів, включає повне розбирання об'єктива, двигуна і заміну роликів на нові. У майбутньому такий об'єктив навряд чи принесе проблем власнику.

А за яких дефектів об'єктив перетворюється на "гарбуз"? Ну чи просто мануальний?

Зношування двигуна, а точніше робочих поверхонь, серйозний і практично невиправний дефект. Виявляється тим самим свистом, про який усі читали, дивилися, а багато хто стикався. Свистячий двигун очевидно остаточно зламається не відразу, але фінал його близький і неминучий. Заміни або ремонту фактично немає: новий мотор хоч і можна замовити на Nikon, але ціна більша за вартість об'єктива в ідеальному стані, фактично означає недоступність. Ремонт із чищенням або поліруванням двигуна трохи продовжить життя, але не особливо надовго. Разом, якщо ви власник свистячого об'єктиву - треба сумувати, а якщо вибираєте екземпляр для покупки, однозначно уникайте "свистунів".

У будь-якому правилі є винятки. До свисту можуть призвести й інші дефекти, починаючи від тріснутих роликів, закінчуючи неправильним налаштуванням електроніки. Але такі щасливі випадки – рідкість.

Повна непрацездатність автофокусування теж є підставою уникнути покупки: найчастіше якщо двигун навіть не смикається і не видає жодних звуків, то винна електроніка. Це ще одна суттєва проблема, найчастіше виходить з ладу одна з трьох замовних мікросхем, заміни їм окремо або в зборі немає, однозначно і без винятків "безперспективняк".

Коротко торкнемося інших моментів, що потрібно перевірити при покупці.

Плавність ходу кільця трансфокатора: в цьому об'єктиві майже не буває мимовільних проблем з кільцем зуму як у його послідовнику 24-70 2.8, і якщо хід його ускладнений, або є люфт, будьте певні, швидше за все, об'єктив після удару або невдалого ремонту.

Різкість: рецепт універсальний. Наведіться об'єктивом на далекий об'єкт на зразок дерев у режимі лайв-вью фотоапарата з максимальним збільшенням. Пограйте фокусом (ручним зрозуміло) вперед-назад. Предмети в зону нерізкості повинні йти і з'являтися симетрично, без видимих несиметричних плям. Цей момент складно пояснити, але можна показати: ось так поводиться справний об'єктив, а ось так із збитим юстируванням. Каша в зоні нерізкості, і чітко видно напрямок змащення.

Перевіряти на бек-фронт фокус сенсу немає: точність влучення з цим об'єктивом залежить лише від камери.

Сподіваюся, цей гайд з перевірки та можливого ремонту був корисним.

Запитуйте нас у коментарях, відмінних знімків та доброго дня.